Призначення пенсії за віком: деякі питання щодо врахування трудового стажу

Без проведення відповідної експертизи висновки посадових осіб ПФ України про тотожність чи ідентичність почерків, способу вчинення записів та предметів, якими ці записи нанесені не можуть бути підставою для неврахування трудового стажу

Обставини справи: 07.10.2016 громадянка звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці із заявою про призначення їй пенсії за віком, 03.11.2016 однак УПФУ у м. Вінниці відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з незарахуванням частини трудового стажу через виправлення у трудовій книжці. За заявами особи, Вінницький міський суд Вінницької області у справах №127/995/17, №127/3945/17 встановив юридичні факти щодо реального трудового стажу та підтвердив оспорюваний період роботи особи.

14.04.2017 особа повторно звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про призначення їй пенсії за віком на підставі встановлених, в судовому порядку, фактів. Проте УПФУ у м. Вінниці повторно відмовило особі в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на загальних умовах через відсутність необхідного страхового стажу (15 років).

Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернулась до суду.

Адміністративні суди всіх інстанцій встановили, що 14.04.2017 особа звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про призначення пенсії за віком у віці 58 років, тобто, на момент такого звернення позивач досягла віку необхідного для призначення пенсії, а саме 57 років та 6 місяців. У записах трудової книжки позивача міститься запис про роботу позивача у районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області м. Новий Уренгой кооператив “Вайнах” з 01.08.1990 по 30.08.1993 (3 роки 29 днів). Цей період роботи не був зарахований позивачу при розрахунку пенсії.

Підставою для незарахування до стажу позивача відповідного періоду роботи було посилання ПФУ на те, що наказ про призначення на роботу від 01.08.1990 дописаний іншою рукою та пастою, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Суди правильно вказали, що такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки посадові особи відповідача не є фахівцями в галузі почеркознавчих досліджень та не можуть кваліфіковано встановлювати тотожність чи ідентичність почерків, способу вчинення записів та предметів, якими ці записи нанесені. Водночас клопотань про призначення відповідної експертизи не заявлялося жодною стороною.

Адміністративні суди усіх інстанцій дійшли висновку, що стаж роботи у період 01.08.1990 по 30.08.1993 (3 роки 29 днів) має бути зарахований, тому страховий стаж роботи позивача перевищує 15 років. При цьому, посадові особи ПФ України не наділені повноваженнями встановлювати каліграфічну тотожність записів, в той час як оспорюваний запис здійснено чітко та акуратно.

Отже, суд першої та апеляційної інстанції, з якими погодився і КАС ВС, визнали протиправним та скасували рішення УПФ України у місті Вінниці №5055 від 12.07.2017 про відмову в призначенні пенсії особі та зобов`язали призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.04.2017.

Повний текст рішень можна знайти за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/ справа №127/13762/17

За інформацією відділу узагальнення судової практики 7ААС